(Відкривається завіса. На сцені хатинка Зими. Звучить музика «У леса на опушке». Танець. Після танцю на сцену виходить зима)
Зима. Не дивуйтеся, друзі, див на світі нема,
Чудеса нам приносить лиш казка,
А в особі моїй вас вітає зима.
Зустрічайте, якщо ваша ласка!
Нині свято новорічне,
Але свято це незвичне.
Всі казки разом збираються,
Круг ялинки зустрічаються.
Можуть трапитись, до речі,
Зовсім незвичайні речі.
Ось послухайте, будь ласка,
Розпочнем зимову казку.
(Звучить музика. На сцену на самокатах виїжджають Кащій Безсмертний і Баба Яга. Баба Яга випереджає Кащія, насміхається з нього)
Баба Яга. Що, Кащійчику, не доженеш мене? Ех-хе-хе… Старий став, кволий. Дивися, бо так і кості розгубити недовго, доведеться збирати тебе, як конструктор Лєго.
(Кащій нервує, стає посеред сцени, кладе самокат, буцає його ногою)
Кащій. (злісно) Аякже, техніка, тьху, (знову штовхає самокат) не скутер, а підробка китайська! Ух-х, (мотає головою) аж голова обертом пішла.
(Баба Яга дивиться у зал, помічає дітей)
Баба Яга. Тю, Кащію, ти подиви, скільки дітей зібралося. Це що, мітинг якийсь?
Кащій. Тобі, Бабо, від супершвидкості геть мізки видуло! Свято сьогодні.
Баба Яга. Та ну, яке ще свято?
Кащій. Оце на тобі! Новий рік на носі, ягідко моя засушена!
Баба Яга. (хапається за ніс) У мене, у мене Новий рік на носі? Кащію, прожени його негайно!
Кащій. (хитає головою) Що то значить - дівчина похилого віку. (підходить до Яги, бере її за руку) Заспокойся, Новий рік – це свято яке ось-ось настане. А діти тут зібралися, щоб весело його зустріти.
Баба Яга. О, тепер згадала. Стривай, що ж це, я навіть не відрекомендувалася.
Я – бабуся не проста,
Я (ну як його) – крута.
Байкер я найкращий в лісі,
Кожен хоче подивиться.
Ще й знімаюся в рекламі:
«Кращий байк – у Яги Баби!»
Кащій. А мені й представлятися не треба. Хто ж мене, Кащія Безсмертного, не впізнає? (помічає Зиму) О, баришня… а ми, здається, незнайомі. (підходить ближче) Хто ви, чарівна панянко?
Зима. Я – Зима.
Кащій. Ну дуже приємно! А скажіть, люб’язна, ми, часом, не спізнились? Подарунків ще не роздавали?
Зима. (невдоволено) Вибачте, але ми вас на свято не запрошували!
Баба Яга. До чого ці формальності! Ми не горді і без запрошення можемо чудово відірватись!
Зима. Е ні! Нам такі гості не потрібні. Ми чекаємо добрих казкових героїв, а ще Діда Мороза та Снігуроньку. А ви йдіть звідси, нічого дітям свято псувати!
Баба Яга. (ображено) Здається, Кащію, нам тут не раді.
Кащій. (погрожує Зимі кулаком). Ну зачекайте, ми вам влаштуємо свято, надовго нас запам’ятаєте…
Зима. (обурено) Що?! Ви ще й погрожуєте? (змахує руками, проганяючи їх зі сцени) Ану геть! Діти, допоможіть прогнати цих негідників, давайте голосно потупочемо ногами і поплескаємо в долоні, щоб вони злякалися і втекли!
(Звучить музика. Кащій і Баба Яга хапають свої самокати, тікають. Зима йде зі сцени)
(Звучить музика. На сцену виходять лисиця Аліса та кіт Базіліо. З іншого боку сцени з’являються Баба Яга та Кащій Безсмертний, кота і лисицю не бачать)
Кащій. Хух, насилу кості унесли.
Баба Яга. Я думала, тут нам і морозна смерть прийшла.
(стикаються спинами з котом і лисицею)
Баба Яга. (затуляє голову, падає на підлогу, намагається навколішки втекти) Кар-равул, ґвалт! Рятуй, Кащійчику!
Базіліо. (прикидається сліпим) Ой, затопчуть, заштовхають і згледіться не вспієш!
Кащій. (роздивляється кота і лисицю) Ти, Бабусю, подивися, це ж звичайна лисиця, а з нею кіт, обідраний і без чобіт.
Баба Яга. Що? (дивиться на Алісу і Базіліо) Тю, налякали! Це ж Аліса і Базіліо, мої давні знайомі. Ех, скільки лихих справ ми разом провернули.
Аліса. Ягусю, яка зустріч! А ти змінилася, так одразу і не впізнати. (крутить Ягу в усі боки, розглядає) Помолодшала, дорогенька, років на 300! (шепоче на вушко) Зізнавайся, що це: косметика чи пластику зробила?
Баба Яга. (сором’язливо) Ой, та ну тебе, Аліско, скажеш таке. (теж шепоче) А взагалі, я уже давненько перейшла на вегетаріанство.
Аліса. Куди кажеш перейшла, і я хочу… Що мені треба робити?
Баба Яга. Треба не їсти м’яса!
Аліса. Як це не їсти, що з голоду помирати? Ні, Ягусю, від курчат я відмовитись не в змозі!
Кащій. (кашляє на вухо Язі) Гм-гм. Може ви представите мене чарівній пані?
Баба Яга. Тю, без проблем. Знайомтеся – це Кащій, він же Безсмертний. Один з найвідоміших казкових лиходіїв.
(Кащій цілує Алісі руку)
Аліса. (затуляється рукою, засоромилася) Шарман, шарман, пане Кащію. Мої таланти з вашими незрівняти. Так, дрібниці. Зате я – неодноразова королева краси чарівного лісу. Еталон жіночої вроди і стилю… та що там казати, просто зірка!
(пісня Аліси)
Кащій. Вражений в саме серце, мадам!
Баба Яга. (ревниво) Де там в тебе те серце… пенсіонер, а все туди ж! Ніколи зараз теревені розводити! Капості треба терміново вигадувати.
Базіліо. (скидає окуляри) Капості… це вже цікаво.
Баба Яга. Так! Ми хочемо зіпсувати Новий рік, щоб свята взагалі не було.
Аліса. Ох і підступна ти, подруго, мені це подобається!
Базіліо. О, вигадав! Давайте поцупимо у Діда Мороза мішок з подарунками… і їм капость, і нам-няв-няв, приємно!
Баба Яга. Ні, не вийде, я у минулому столітті зробити таке хотіла, та так від Діда Мороза посохом по макітрі отримала (чухає потилицю), що досі згадувати боляче.
Кащій. Яга, ти ж відьма могутня, а якщо ти їх усіх зачаклуєш?
Баба Яга. Кащію, ну ти геть з глузду з’їхав! Не ті вже в мене сили, не вистачить на їх усіх моєї старечої магії… О, а як вам таке – ми викрадемо найголовніше – ялинку! Яке ж без неї свято?
Базіліо. (знову поправляє окуляри, спирається на паличку) Вибачте, добродії, нічим не зможу допомогти. Я – немічний і незрячий, і ялинку не побачу (прикидається сліпим).
Аліса. Хм, а я – леді, не положено мені ялинки по лісу тягати!
(Яга дивиться на Кащія)
Кащій. А що я, що одразу я? Несправедливо! Я, літня людина, не підтягну важке дерево.
Яга. (скрушно махає рукою) Що ж ви за лиходіїї, такий дивовижний план зірвали! Ех!
Аліса. Стривайте, є значно краща ідея! Давайте викрадемо… Снігурку, відправимо її в Країну Дурнів – звідти вона точно не вибереться! (далі мрійливо) А на її місце, можливо, мене покличуть… а кого ж іще, де ж їм кращу за мене знайти…
Кащій. Ви мене, звичайно, вибачте, зіркова пані, але нічого не вийде. Підозра одразу впаде на нас і дівчину швидко знайдуть, так би мовити, по гарячим слідам.
Аліса. (ображено) Подумаєш, все-одно ви нічого кращого вигадати не зможете… Атмосфера не та!
Баба Яга. Чого це не та? А яка ж треба?
Аліса. (обводить руками сцену) Тут зараз що? - Тихо і нудно, а для геніальних ідей у повітрі має вирувати музика, творчість, танець.
(Переглядається з котом)
Аліса і Базіліо. (в один голос) Хто-хто, а ми це добре знаємо!
Баба Яга. Тю, без проблем, будуть вам і музика, і танці. (плескає в долоні)
Чортенята-бісенята, швидко сюди йдіть,
І танком своїм веселим ліс цей запаліть!
(Звучить музика, на сцену вибігають чортенята, танцюють. Після танцю на сцену повертаються Аліса, Базіліо, Кащій, Баба Яга. Яга пританцьовує від радощів)
Баба Яга. (втирає сльозу) Ох, молодці, чортенята, порадували старечу душеньку. А ти, Аліско, права була. Геніальна ідея, вона ж зовсім поруч була!
Кащій. Та кажи вже, не тягни Лєшого за хвіст!
Баба Яга. Ха-ха-ха! Не буде свята,
Бо Снігурка буде… спати!
Аліса. (скептично) Навряд чи, думаю, вона за літо вдосталь виспалась!
Баба Яга. Ні, у мене є могутнє закляття, яке сама Зима зняти не зможе! Приготувались? Краще відступіть, за наслідки не ручаюсь…
(Аліса і Базіліо в паніці тікають, Кащій ховається за Бабою Ягою. Яга бере у руки сніжинку і чаклує. Звучить тривожна музика)
Баба Яга. Ти, сніжинко, полети,
І Снігуроньку знайди,
Щоб одразу дивний сон
Дівчину забрав в полон.
(Музика стає гучнішою, Баба Яга дмухає на сніжинку)
Все, сніжинку зчарувала,
І Снігуроньці послала.
Святкуватимем лиш ми –
Не до радощів Зимі.
Проти мене всі безсилі…
Що ж, святкуєм, лиходії!
(кличе всіх за собою, йдуть зі сцени)
(На сцену виходить Зима)
Зима. Ну нарешті, прогнала поганців! Тепер затямлять, що мені, нинішній королеві світу Зимі, жалюгідні капості казкових злодюжок не страшні! А нам час зустрічати Новий рік… от тільки де ж це мої казкові гості забарилися?
(Звучить музика. На сцену виходить Снігуронька)
Снігуронька. Я – володарка сніжинок,
Я – принцеса снігова.
Пісня всюди моя лине,
Все від пісні ожива.
І від снігу ліс іскриться,
Навкруги така краса!
І спішать до нас у гості
Новорічні чудеса.
Зима. Здрастуй, моя Снігуронько!
Снігуронька. Здрастуй, матінко Зима, здрастуйте, друзі!
Вже близько наступаючий Новий щасливий рік.
Сніги і час долаючи, спішить він на поріг.
Лунають жарти, музика, вже свято почалось.
Зібрались гості й скоро приїде Дід Мороз!
Зима. До речі, Снігуронько, чому це ти без Діда Мороза? Ми вже зачекалися на нього!
Снігуронька. А ми з ним, матінко, посперечалися, хто швидше дійде: я на конях снігових і на санях золотих, чи він – автостопом. Як бачите, я його випередила!
Зима. Можливо, він у дорозі заблукав, чи, може, з ним щось трапилось?
Снігуронька. Та ні! (дістає з кишені мобільний телефон) Все гаразд, можете не хвилюватися. Він мені кілька хвилин тому смс-ку прислав. Їхав на Хамері, і на півдорозі заїхав у величезну кучугуру снігу. Довелося рятувальників викликати з міністерства надзвичайних ситуацій. Заледве витягли, а часу скільки згаяли! (хитає головою) Ось вам і сучасна техніка! Казковий транспорт, як бачите, значно надійніший!
Зима. Невже Дід Мороз не встигне на свято? А як же діти? Вони ж так на нього чекають.
Снігуронька. Та ні, він тільки трішки затримується, можемо починати без нього.
(Звучить музика. Снігуронька помічає зачакловану сніжинку, заворожено присідає біля неї)
Снігуронька. Ой, ви тільки подивіться, яка гарна сніжинка. Я її тут ще не бачила. Новенька, мабуть. Ходи до мене, подружко! (нахиляється, бере сніжинку в руки) Ой, (здригається і швидко підводиться) здається, я трохи стомилася…
(Звучить тривожна музика. Снігуронька «бореться зі сном». Зима підбігає до неї, підтримує. Намагається «відкачати», робить штучне дихання)
Зима. (занепокоєно) Що це?!Спить моя дитина!
Занесу її в хатину.
Бачу, це не просто сон…
Це – лихих заклять полон.
(Музика голоснішає, Зима заносить Снігуроньку до хатини, повертається на сцену)
Зима. От біда! Такі могутні чари. Навіть я, Зима всесильна, не можу їх подолати.
Друзі, що ж тепер робити, як Снігуроньку збудити?
Я не справлюсь, SOS! Тривога!
Нам потрібна допомога!
Як же свято нам зустріть,
Що ж робити, підкажіть?
(Зима затуляє очі в розпачі, плаче. Звучить музика, на сцену виходить Поштар Пєчкін з посилкою під пахвою)
Пєчкін. Здрастуйте, громадянко! Ви не підкажете мені адресу казкового будиночку чарівниці Зими?
Зима. (сумно вказує рукою на хатинку)Ось той будиночок, а я – Зима, та тільки яка з мене чарівниця…
Пєчкін. О, то це ви? Нарешті, а я думав, що заблукав… зачекайте, шановна, у вас щось трапилось?
Зима. (зітхає) Снігуроньку нашу зачаклували, спить бідолашна чарівним сном, а я нічим допомогти не можу!
Пєчкін. Ви що, телевізор не дивитесь, на допомогу кликати треба!
Зима. Та я кликала, але хто ж мене у лісі почує!
Пєчкін. (знімає шапку) Ваше щастя, що прийшов я – Почтальон Пєчкін! (риється у кишенях, дістає ручку і аркуш паперу) Ось, пишіть!
Зима. (здивовано) Що писати?
Пєчкін. Телеграму кажу пишіть, а її швиденько розішлю казковим героям.
Зима. (знизує плечима, бере у нього ручку, пише) Ну добре, тільки покваптеся, бо свята не буде!
(Зима віддає телеграму Пєчкіну)
Пєчкін. Зачекайте, я ж вам посилку приніс, будьте ласкаві, отримайте, не назад же її нести!
Зима. Дякую! (хоче забрати посилку, але Пєчкін не віддає)
Пєчкін. Ні-ні, не так швидко! Спочатку покажіть ваші документи, все має бути по інструкції.
Зима. А які вам документи треба. (розводить руками) Ось, мої володіння, ось ялинка красуня, снігові замети, моя хатина…
Пєчкін. А може ви насправді і не Зима… Не віддам я вам посилку!
Зима. Що?! Та як ти смієш мені не довіряти? Я тобі зараз покажу (дістає з кишені конфеті («сніг»), сипле на Пєчкіна)
Пєчкін. (струшує сніг) Ви мене, звичайно, вибачте, але в усьому має бути порядок. Тепер, коли я переконався, що ви справді Зима, я вам віддам посилку і не треба сердитись. А мені вже час – вашу телеграму треба відправити.
(Пєчкін віддає посилку Зимі, йде зі сцени)
Зима. Що ж, будемо чекати на допомогу. Ой, треба ж поглянути що в ній! (розглядає посилку) Це від Діда Мороза, тут і лист є! (дістає лист, читає) Дорогі друзі, поспішаю як можу, скоро буду. А ви без мене не сумуйте, краще в ігри пограйте!
Ігри з глядачами
(Звучить музика. На сцену заходить Шапокляк з сумочкою, з сумочки визирає криска Аліска)
Шапокляк. Привіт-привіт… (розчаровано) О, а чого це у вас тут весело? Я думала, ви плачете-ридаєте.
Зима. Взагалі-то у нас свято…
Шапокляк. Хі-хі… (перекривляє Зиму) взагалі-то у вас біда!
Зима. А ти хто така?
Шапокляк. Я – Шапокляк, соромно має бути, що не знаєте мене! А це – Аліска, моя найліпша подруга.
Зима. Мабуть, ти нам допомогти прийшла?
Шапокляк. Я? Хі-хі, ви серйозно! Невже ви таке подумали? Це навіть образливо для мене, для найвищого професіонала в галузі малих капостей! (ходить по сцені, розказує, розглядає все уважно)
Зима. (здивовано) То навіщо ти прийшла?
Шапокляк. На вас подивитися, себе показати (шепоче) подарунків пошукати…
(Шапокляк заглядає під ялинку, бачить там пакет з цукерками)
Шапокляк. (підбігає до ялинки) О, саме це я й шукала! (хапає пакет, ховає за спину)
Зима. Зачекай! Це ж гостинці для дітей, так же не можна!
Шапокляк. (показує язика) Нічого не знаю! Хто їх перший побачив? – Я! Хто перший схопив? – Теж я! І тут не написано чиї вони, отже – мої!
(Шапокляк робить вигляд, що їсть цукерки)
Зима. (сердито) Що, смачні?
Шапокляк. (запихає в рота ще одну цукерку, робить вигляд, що жує) Ще не розпробувала, але, здається, непогані… («ділиться» з Алісою) На, Аліско, підкріпись, моя крихітко, набирайся сил для майбутніх пакостей.
Зима. Якщо непогані, то, може з дітьми поділишся?
Шапокляк. (замислилась) Ще чого, де таке бачено – просто так цукерки віддавати… хоча, може й поділюся, якщо вони виграють у мене в грі «Школа пані Шапокляк»!
Зима. Що це за гра така?
Шапокляк. Хі-хі-хі, дуже цікава і пізнавальна гра! Ну що, згодні?
Зима. (до глядачів) Як гадаєте, діти, будемо грати з цією пройдисвіткою? Спробуємо? Добре!
(до Шапокляк) Тільки ти розкажи зрозуміліше, будь ласка!
Шапокляк. Добре! Ось наприклад, я питаю: «Що таке рогатка?» А ви маєте відповісти.
Зима. Так просто. Діти, що таке рогатка? (відповідають)
Шапокляк. Хі-хі-хі, це засіб самозахисту! Наступне. Скільки горіхів влізе в стакан?
(Діти відповідають)
Шапокляк. А ніскільки, бо горіхи не лазять! А що таке щоденник?
(відповідають)
Шапокляк. А ось і ні! Не вгадали! Це – книга скарг! А ось іще одна! Ця річ лежить у холодильнику на «с» починається?
(відповідають)
Шапокляк. Це – сумочка!
Зима. У холодильнику?!
Шапокляк. Моя річ, куди хочу, туди і кладу, хі-хі-хі…
Зима. (до дітей) Здається, ця пані має намір ошукати нас! Мабуть, треба її провчити, як гадаєте? (відповідають) Зачаклувати її? (відповідають) Добре!
День морозний дасть нам снігу міць,
На крижинку ти перетворись!
(Зима зачакловує Шапокляк. Та завмирає)
Шапокляк. Ой-ой-ой, що таке, що ви, негідники, зробили? Відпустіть негайно!
Зима. А навіщо ти цукерки поцупила, ще й обдурити нас хотіла?
Шапокляк. Та забирайте ви свої ласощі, не такі вони вже й смачні. А вам соромно має бути, що пожаліли цукерочку для гості!
Зима. Дуже ти нахабна, як на гостю!
Шапокляк. Добре, добре, не буду більше так, відпустіть уже!
(Зима махає руками, розчакловує Шапокляк)
Шапокляк. (обіймає пакет з цукерками) Тільки я так просто з цукерочками розлучатись не збираюсь, відгадаєте загадки – віддам!
Зима. А не обдуриш?
Шапокляк. (махає руками) Ні-ні, бачу, з вами жарти кепські. Все буде по-чесному!
Загадки для глядачів.
Шапокляк. А ви, як виявилося, розумні і чесні. З вами нецікаво навіть. Не обдуриш вас, не накапостиш. Піду я, може яких хуліганів зустріну… Ото свято буде! Щасливо залишатись!
(Шапокляк йде зі сцени)
Зима. Ну й хай іде, і без таких гостей обійдемось! Не вистачало нам капосників-професіоналів на святі!
(Звучить музика, реп. На сцену заходить Омелько, під рукою тримає скейт)
Омелько. Йо, піпл, привіт! Стережіться всі – перед вами Омелько, супер брейкер – дрейкер, а ще скейтер!
Так…(кладе скейт на підлогу) Усім приготуватись до скейт-шоу. Увага! Смертельний номер. (стає однією ногою на скейт) По щучому велінню, по моєму хотінню, зроби-но, скейт, найкрутіший віраж!
(Фанфари. Нічого не відбувається)
Омелько. (знову бере скейт під руку) Ех, знову зламався, не скейт чарівний, а дощечка на іржавих коліщатах!
Зима. (підходить до Омелька) Омельку, ти це, чи не ти?!
Омелько. Хай, бейбі! Я, хто ж іще. Омелько, у вузьких колах відомий як Супер-Пупер-Містер-Омель.
Зима. Постривай, а де ж твоя піч?
Омелько. Яка піч, бейбі, ти глянь, яке століття нині! Піч – це не модно! Скейт – це кльово! Йо!
Зима. А куди ж ти таким транспортом прямуєш?
Омелько. (знизує плечима) Ще не знаю кудиі навіщо? Ось (дістає великий аркуш паперу), отримав якусь бумажку… програму чи що (махає рукою) а, забувся, тільки прочитати її не можу!
Зима. Що ж там такого складного?
Омелько. (скидає кепку,чухає потилицю) Як сказати, я просто читати не вмію. (крутить аркуш) Пробував і так, і так, і все ніяк. (дивиться на глядачів) О, може ви допоможете крутому реперу з цією незначною проблемкою?
(Повертає телеграму глядачам. Спочатку верх ногами, тоді вірно. Глядачі допомагають прочитати телеграму)
«Допоможіть, Снігуронька в біді, свято під загрозою! Зима!»
Омелько. А що трапилось?
Зима. Зачаклували нашу Снігуроньку. Спить вона чарівним сном, проти якого мої чари безсилі!
Омелько. Не кіпішуй, подруго, я знаю, хто може тобі допомогти!
Зима. (радісно) Що, правда?
Омелько. Так, є одна крута бейба, циганочкою звуть. Можу свиснути, і вона з’явиться.
Зима. Будь ласка, ти дуже нас виручиш!
Омелько. Ван момент, лялю, викликаю! Ну що, по щучому велінню, по моєму хотінню з’явися Циганочка.
(Звучить музика. На сцену виходить Циганочка, танцює)
Циганочка. Здрастуйте, мої соколики ясноокі і красуні неземні! (до Зими) Здрастуй, білолиця крале, Кликали? То що вам від мене треба?
Зима. Погадай на картах, сестрице, може карти скажуть, як Снігуроньку роз чаклувати?
Циганка. Без проблем, але спершу, позолоти ручку, ягідко моя морозна!
Зима. Якщо ми Снігуроньку врятуємо, то подаруємо тобі і дітям свято, вірші і пісні, веселощі і танці.
Циганка. Ех, вмієш торгуватися. Ну добре, спробую. Що ж у нас випадає… зла бабця і сухоребрий дідок біля неї випали з капостями, з намірами лихими свято зірвати!
Зима. Хто ж це може бути? Діти, ви не здогадуєтесь?
(Діти відповідають)
Зима. Ой, Баба Яга і Кащій Безсмертний! Точно, це їх рук справа. Як я одразу не здогадалася? От тільки, де ж їх шукати?
Циганка. Тут тобі тільки Омелько допоможе. А я свою справу зробила і тепер піду!
Зима. Спасибі тобі велике! До зустрічі! Омельку, допоможи нам іще один раз! Ми усі тебе благаємо!
Омелько. Круті чуваки ніколи не кидають у біді друзів! Звичайно допоможу, йо!
По щучому велінню, по моєму хотінню, з’явіться тут у цю ж мить Баба Яга і Безсмертний Кащій!
(Звучить музика. З-за куліс біжать Баба Яга і Кащій Безсмертний, ніби їх щось тягне)
Баба Яга. Ой, ніженьки мої рідненькі, кістяненькі, куди ж ви мене тягнете!
Кащій. Що це за диво неймовірне, втік би, а сам до ворога поспішаю!
Зима. Ага! Ось і вони, голубчики! Зізнавайтеся, ви Снігуроньку зачаклували, ви її спати змусили?
Кащій. Судариня, не гнівайся, то все її, Яги, примха. Пощадіть, каюся!
Зима. Добре, ми пробачимо вас, якщо ви роз чаклуєте Снігурочку і пообіцяєте не псувати нашого свята.
Кащій. Обіцяю, ребро даю!
Баба Яга. Клянуся курячою ногою своєї хатинки!(чаклує)
Щастя людям принесу і Снігурку розбужу.
Будуть жарти, буде сміх, і зустрінем Новий рік!
(Звучить музика, з хатинки, потягуючись виходить Снігуронька)
Снігуронька. Що тут сталося, не знаю, як могла заснути я?
Часу зовсім вже немає, рік новий стрічать пора.
А когось не вистачає… Діти, а кого іще немає?
(Відповідають)
Снігуронька. Тож давайте разом покличемо його до нас святкувати у цей час.
(Кличуть Діда Мороза, він виходить)
Дід Мороз. Ось і я, добридень, друзі,
З Новим роком, з святом вас
Рік новий приходить вчасно, не забуде він про нас.
Про біду я вашу знаю,
(до Снігурки) Із пробудженням вітаю!
Всім подякую сьогодні, хто онучці помагав.
І для вас на свято щедрі я дари приготував!
Снігуронька. То давайте веселитися! Запрошую всіх до казкового хороводу!
Хороводи, ігри з глядачами.
Дід Мороз. Ось і свято закінчилось в нас,
Нам додому розходитись час.
Ми бажаєм здоров’я усім:
І дорослим, і дітям малим!
Щастя, радості, сонця і миру
Від душі вам бажаємо щиро!
Хай чудово живеться усім
Добрим людям у році Новім!
|
